водою, а сами, позакурювавши люльки, хлюпалися ногами в воді, розмовляли проміж себе про всяку всячину, — ми завсігди були голі і вдень, і вночі, коли тільки не мучили нас москіти. Нова одежа, що мені пошили Бекови батьки, була занадто пишна та незручна, — та і взагалі мені не треба було одежі.
Иноді вся річка була нашою власністю на довгий час. У далині видко було мілини та острови; тільки иноді блисне вогник, — це свічка в хатині, або на самій воді займеться вогник на плиту, або на барці иноді чути, як свистить або співає матрос… Гарно жити на плиту! Вгорі прослалося небо, все вкрите зірками; ми любили лежати горілиць дивитись та розмовляти про зірки, — чи їх хто небудь зробив, чи вони так сами з'явилися? — Джім запевняв, що їх зроблено, а я говорив, що вони з'явилися сами, бо занадто довго було б робити кожну зокрема — адже їх така сила! Джім думав, що може місяць їх вивів, — ну, це ще скидається на правду; я не сперечався проти цього, бо сам бачив, як жаба вивела безліч дітей. Особливо любили ми дивитися, як падають зірки, як вони стрімголов летять униз! Джім думав, що вони зопсовані й через те їх викидають геть з гнізда.
Раз або двічи за ніч ми бачили парохід, що пропливав у темряві; часом він викидав з димаря цілі снопи искор, вони сипалися дощем
