був теж не дуже красно. Поснідавши, ми всі лягли відпочити. Почалася розмова; тут тільки виявилося, що ці люде навіть не знають один одного.
— Як же ти вскочив у пригоду? — спитав лисий у молодчого.
— А ось як: я продавав тут одно зілля, що знищує винний камінь на зубах — воно справді знищило винний камінь, але відразу й емаль також… Мені годилося б раніше втекти. Тільки що я зібрався в дорогу, аж зустрів тебе по цей бік городу; ти мені говориш, що за тобою женуться й просиш допомогти тобі обрятуватися, а я відповідаю, що сам сподіваюся халепи і згоден тікати вкупі. От і все. Ну, а тобі яка пригода сталася?
— Бачиш, перед тижднем я влаштував тут невеличкі проповіді про тверезість; усі баби просто подуріли: ну, скажу вам, і досталося ж од мене п'яницям! Я збірав до шістьох долларів за вечір — по десять центів з кожної людини; дітей та негрів пускано без грошей. Діло так і кипіло. Коли це вчора ввечері пішла поголоска, що ніби я сам нишком смокчу горілку. Один негр, — спасибі йому, — перестеріг мене вранці й росказав, що люде збіраються верхи, з собаками, скоро всі будуть готові, — мені зостається тільки пів години, щоб утекти, — і потім кинуться за мною, а як що доженуть, то вмажуть у дьоготь, вкачають
