— Та що це ви! — відповів я, — хиба б же негр утікач плив на південь?
Вони згодилися, що справді не плив би. Довелося мені росказати про себе. Ось яку я їм вигадав казку.
Мої батьки жили в Пайкському окрузі в Міссурі, там і я народився; але вся наша сем'я померла, — зосталися тільки я, батько та маненький братік Айк. Батько надумався переселитися з цього краю до дядька Бена, що має невеличку плантацію над річкою, за сорок чотирі милі за Орлеаном. Батько був дуже вбогий, та й винен він був так батато, що ми все попродали і в нас нічого не зосталося опріче шіснадцятьох долларів та нашого негра Джіма. Цього було занадто мало, щоб пропливти тисячу чотиріста миль на чардаку на пароході. Ну, так от як розлилася річка, батькові одного разу пощастило; він піймав оцей уламок з плита й ми постановили пливти на йому до Орлеану. Але не довго ми пливли щасливо — однії ночі парохід наскочив на передню частину плита, — ми всі попадали в воду і пірнули під колеса; ми з Джімом обрятувались якось, але батько був п'яний, а братік Айк мав тільки чотирі роки, — так вони й загинули. Днів зо два, зо три після того ми мали багато клопоту: люде все підпливали човнами до нас та хотіли відібрати в мене Джіма, запевняючи, що він утікає. Тепер ми вже
