чали з води, було нам тепер байдуже: блискавка блискала та світила невпинно, то нам легко було побачити їх і накерувати плит так, щоб їх обминути.
Мене змагав сон. Джім сказав, що він вартуватиме за мене. Цей негр завсігди був добрий до мене. Я заліз спершу був у курінь, але король з герцогом так роскинулися, що мені вже не знайшлося місця, і я ліг просто на плиту. До дощу мені було байдуже, ніч була тепла, а хвилі тоді плескалися невисоко. Але години в дві річка знову розхвилювалася. Джім спершу хотів мене збудити, але потім зважив, що не треба. Йому здалося, що хвилі ще не такі великі, щоб зробити нам якусь шкоду. Але він помилився: відразу налетіла величезна хвиля і знесла мене з плита. Джім мало не вмер зо сміху. Я ніколи не бачив людини, такої охочої до сміху, як цей Джім!
Тоді я став замісць його на варті, а він ліг і захріп; потроху буря почала стихати та й зовсім минула. Побачивши перший вогник у хатині, я збудив його, і ми сховали плит на день.
Поснідавши, король витяг засмальцьовану колоду карт, і вони з герцогом почали вдвох грати по п'ять центів за партію. Потім їм це надокучило; вони почали обмірковувати „план війни“, як вони висловлювались. Герцог по-
