вночішній халат та чепець із шляркою. Король був з усього дуже задоволений. Герцог витяг книжку і почав читати ролі, та як чудово, з яким запалом! Він кидався на всі боки, як скажений, махав руками, щоб показати, як треба грати; потім він оддав книжечку королеві і звелів йому вивчити свою ролю.
Миль за три, там, де річка завертає, стояв город; по обіді герцог сказав, що він уже добрав способа пливти і вдень безпешно, — тепер він мав замір пристати до цього городу і там зробити те, що надумав. Король сказав, що він теж піде подивитися, чи не можно йому поживитися з чогось. У нас уже не було зовсім кофе, і Джім порадив мені їхати вкупі з ними човном та й купити трохи кофе.
Місто було немов мертве, на вулицях не видко було ні душі, всюди панувала мертва тиша, немов у неділю. Якийсь хворий негр, шо грівся на сонечку, оповів, що всі, малі й великі, пішли милі за дві в ліс на віче (мітінг), зосталися дома старі та хворі. Король довідався гарненько, де те місце, і наважився піти туди, спробувати, чи не можно там чогось роздобути, і покликав і мене йти з їм.
Герцог сказав нам, що хотів би знайти друкарню. Скоро ми знайшли те, чого шукали; тільки то була не друкарня, а глум із друкарні: була вона вгорі над столярнею; і
