І ото король обійшов усіх присутних з брилем у руці, що-хвилини втираючи собі очі. Він дякував їм та вихваляв, що вони такі милосердні до бідних морських розбійників. Багато гарненьких дівчат, плачучи, прохали в його дозволу поцілувати його на спомин. Він охоче згожувався і деяких навіть обнімав і цмокав разів по п'ять, чи по шість. Всі запрохували його зостатися в їх із тиждень. Кожному хотілося, щоб морський розбійник погостював у його в хаті. Всі вважали це за велику честь. Але він відповідав, що як це останній день мітінгові, то він зможе зробити мало користи; та й до того ж він поспішається на Індійський океян, щоб уже не гаючись почати навертати товаришів.
Як ми вернулися на плит, він порахував свій прибуток. Виявилося, що він зібрав вісімдесят сім долларів і сімдесят п'ять центів! До того ж він потяг добру сулію з горілкою, знайшовши її під одним хургоном, як вертався назад лісом. Він признавався, що коли це все приняти до уваги, то сьогодні він заробив може найкраще за ввесь час його місіонерської діяльности. Нема чого й говорити, що про язичників не так заробітно проповідувати, як про розбійників, коли хто хоче обшахрувати людей на вічі.
Поки король не вернувся, герцог теж уявляв собі, що йому дуже пощастило. Але потім він облишив уже так пишатися. Він
