лювався, любо було дивитися, як він махав руками, гарчав та телесувався.
Ми скористувалися з першого зручного випадку, і герцог надрукував кільки афіш. Після цього зо два, чи зо три дні в нас на плиту був страшенний рух. Тільки й робили, що вчилися махати мечами та робили репетіції. Одного ранку — ми вже досить одпливли од штату Арказасу — в далині з'явився город, що стояв там, де річка завертала; ми пристали за пів мили від його в невеликій затоці, що вкрита була, немов тонель, кипарисами. Всі ми, опріче Джіма, сіли в човен та й попливли в город, маючи надію, що там може можно буде влаштувати спектакль.
Ми потрапили саме вчасно: саме в той день давано виставу в цірку і люде вже почали з'їздитися звідусіль у гуркотливих бричках, хургонах та верхи. Цірк повинен був до вечора виїхати, наша вистава могла бути чудова. Герцог зараз же наняв ятку, а ми прохожувалися по місту та ліпили скрізь афіші. Ось що було на їх надруковано.
|
Відродження Шекспірових часів!!! |
