Бог направить його на заробітну путь; або певніше не Бог, а сам чорт. Всі ми купили собі по парі зайвої одежі в тому городі, де спинилися в-останнє. Король прибрався і звелів мені теж одягтися пристойно. Одежа в короля була вся чорна і він здавався мені справжнім франтом. Я й уявити собі не міг, як дуже одежа може одмінити людину. Спершу він скидався на непевного старого волоцюгу, а тепер, глянувши на його, як він скидає свого нового кострового бриля, вклоняється та привітно всміхається, можно було вважити, його за поважного джентльмена, цілком ніби пастор або й сам архиєпископ. Джім вичистив човна, а я приготував весло. Під берегом, біля рогу, стояв великий парохід, миль на три вище города; вже дві години його навантажувано.
— Маючи на увазі, як я вбраний, — сказав мені, король, — найкраще вдати, ніби я приїхав з Сен-Луї або з Цінцінаті, або з иншого якого великого города. Керуй до пароходу, Гекльбері! На йому ми приїдемо в город.
Я мерщій накерував, — я був радісінький, що попливу пароходом. Ми підпливли до берега, на пів милі вище за город, і потім попливли попід крутим берегом. Скоро ми побачили сільського хлопця, що мав найнаївніший та найпростодушніший вигляд; він сидів на колоді, витираючи піт з обличча, бо було душно; біля його лежало дві килимові торби.
