чи ні — ніхто не знає, а вже що до покійника, то той віддав би все на світі, аби побачити його перед смертю: тільки й говорив про це останні три тиждні. Адже вони не бачились з того часу, як ще були дітьми, а другого свого брата, глухонімого Вілляма, покійник не бачив зроду. Глухонімому тепер усього тридцять або тридцять п'ять років — не більше. Тільки Пітер та Джордж жили в нашому краї. Джордж з усіх братів тільки один був жонатий, — і він, і його жінка — обоє торік померли. Тепер зосталося тільки двоє живих — Гарвей та Біллям, і як я вже сказав вам, ні той, ні сей не встигли сюди вчасно.
— А чи їх же перестеріг хто-небудь?
— Авжеж, ще перед місяцем, або двома, коли Пітер тільки занедужав, бо він сам усе говорив, що цього разу не одужає. Бачите, він був старенький, а дочки покійного Джорджа занадто молоді, щоб бути йому товариством, опріче Мері Джен руденької. Він усе нудьгував з того часу, як померли Джордж із жінкою: видко, докучило йому жити на світі. Він страшенно бажав бачити Гарвея та й Вілляма теж. Бачите, він належав до тих людей, що терпіти не можуть писати духовниць. От він і зоставив лист за-для Гарвея, а в йому написав, де сховано його гроші і як він бажає поділити свій инший маєток поміж дівчатами, щоб вони не бідували, бо їхній
