пішов і сказав про це вдові; а вона мені вияснила, що молитвою можна випросити тільки „духовні блага“. Це здалося мені вже занадто незрозумілим, але вона мені росказала, що̀ це значить: я повинен допомогати иншим людям, робити все, що можу, ближнім, завсігди піклуватися про їх, а про себе навіть не думати. Значить, догожати і панні Ватсон. Я пішов у гай і довго думав усе про те ж, та так ні до чого путнього й не додумався. Ні, краще це все кинути та й не сушити дурно голови! Иноді пані Дуглас починала оповідати мені про Промисл божий, та так гарно, що аж кортить, слухаючи; а иншим разом, як почне говорити панна Ватсон, то все мені навпаки уявляться. Я вже тепер дорозумувався, що єсть два промисли — удовин Промисел — з ним іще можно так-сяк зладнати бідному хлопчакові, і Промисел панни Ватсон, — од цього вже не минеш лиха! Все це я обміркував і постановив віддати себе краще вдовиному Промислові, як що він мене не прожене, хоча, по правді сказати, я ніяк не міг зрозуміти, через віщо він повинен бути до мене милостивіший ніж той, що був раніше? Адже я такий невіглас та мізерний неук!
Батька мого вже більш року не видко було в наших краях, і хвала Богові — мені спокійніше; я зовсім не бажав його бачити. Він завсігди мене лаяв, як що був тверезий, а
