води було вилито, — я вже й не знаю. Потім один став по один бік труни, другий по другий, обидва стали навколішки, посхиляли голови на край труни та й почали тихо молитися. Ну, як уже дійшло до цього, юрбі так жалко стало, що ви й уявити собі не можете. Всі попадали навколішки та й заридали голосно; дівчатка теж. Мало не кожна жінка підходила до сиріт, не говорячи ні слова, цілувала їх у лоб так урочисто, клала їм руку на голову і знімала очі до неба, тим часом як сльози струмками текли в неї по щоках. Потім одходила, ридаючи та хлипаючи, та поступаючись місцем другій жінці. Зроду я не бачив нічого гидчішого.
Але ось король підвівся, виступив трохи наперед і, перемігши себе, пробелькотав крізь сльози чулу промову про те, яка тяжка покута за-для його та за для його бідного брата втратити покійника та не побачити його живого після довгої подорожі більш як за чотирі тисячі миль. Але їм лекше, коли вони бачуть, як щиро їх приймають, та дивляться на ці святі сльози. За це все він їм дякує з щирого серця за себе й за брата. Словами цього не висловиш, слова холодні та безсилі… та иншу таку нісенітницю та дурницю, що аж слухати було нудно. Наприкінці він швиденько промимрив якусь молитву, одвернувся та й почав рюмсати ще гірше, ніж перше.
