Ледві встиг він це промовити, як хтось із стовпища підхопив молитву, всі до його приєднались, заспівали на ввесь голос Dolorosa і ця спільна молитва зігріла серце, так ніби ви одразу опинилися в церкві. Музика річ гарна, а надто після всієї цієї брехні та лицемірства. Вона мене так освіжила і дзвеніла так чесно, радісно.
Король сказав, що він та його небоги будуть дуже раді, як що деякі з присутніх, найближчі друзі дому, зостануться тут повечеряти сьогодні ввечері, пом'янути покійника. Як би бідний брат, що лежав мертвий, міг говорити, він назвав би ймення цих друзів, бо ці ймення дорогі його серцеві, він частенько згадував їх у своїх листах. Це преподобний панотець Гобсон, диякон Лот Гові, добродій Бен Реккер, Абнер Шекльфорд та Леві Бель та доктор Робінсон з їхніми жінками та удова Бартлет.
Пастор Гобсон та доктор Робінсон були вкупі десь на иншому кінці міста; доктор випровожав на той світ одного хворого, а піп наділяв останньою розвагою. Адвокат Бель поїхав у Луїсвіль за ділом, останні ж приятелі були всі тут, підходили до короля, стискали йому руки, дякували. Так саме трусили руку й герцогові, але не говорили з ним ні слова, тільки всміхалися безглуздо, хитаючи головами. А він показував щось руками, белькочу-
