чи ввесь час: „Гоо-гоо-гоо-гоо!“ немов дитина, що не вміє говорити.
Король довго ще базікав, силкуючися довідатись мало не про кожну собаку в городі, а сам у розмові умисне говорив про всякі дрібниці, неважні випадки, що колись траплялися або в городі, або в сем'ях Джорджа та Пітера. Він вияснив, що все це Пітер писав йому в листах, але це брехня. Про кожну дурницю він довідався од того дурного парубка, що одвіз човном на парохід.
Тим часом Мері-Джен принесла листа, якого зоставив покійний дядько. Король прочитав його в голос, утираючи сльози. В цьому листі говорилося, що будинок та три тисячі золотом належать дівчатам, а чинбарня (що заробляла дуже добре) вкупі з иншими будинками та землею (що коштували тисяч із сім долларів) та ще другі три тисячі золотом — припадали Гарвеєві з братом. Тут же писалося, де сховано було шість тисяч долларів, — унизу в погребі. Обидва шахраї сказали, що принесуть їх звідти, щоб поділити все, як треба. Мене заставили йти попереду з свічкою. Ми зачинили за собою двері з льоху і, знайшовши мішок, висипали гроші додолу. Любо було дивитися на всю цю купу червінців, а в короля очі так і заблищали. Він ударив по плечу герцога: „Дивись! адже все справжні, не фальшовані! Ну, Бріджі, перед цим наш заробіток
