повіла, що єсть одна за-для дядька Вілляма; що ж до дядька Гарвея, то вона може поступитись йому своєю власною світлицею, а сама перейде до сестер. Опріче цього, вгорі, на горищі, є ще хижка з ліжком. Король сказав, що хижка буде за-для його лакея, себто за-для мене.
Мері-Джен повела нас нагору та показала нам наші хати, — прості, але затишні. Вона хотіла винести з своєї хати спідниці, сукні та багато всякої всячини, але дядько Гарвей сказав, що вони йому не перешкожають. Спідниці висіли на стіні, на їх була перкалева завіска, що спускалася аж додолу. В кутку стояв старий волосяний куфер, у другому кутку ящик з гитарою, всюди понаставлювано було всяких дурничок та дрібненьких речей, якими дівчата люблять закрашати свої світлички. Король зауважив, що з ними навіть веселіше та затишніше і просив нічого не забірати. Герцогова хата була невеличка, але досить гарна за-для його; так саме й моя комірчина.
Увечері у нас була велика вечеря, зібралося багато гостей, мужчин та дам. Я стояв за стільцями в короля та в герцога, слугуючи їм, а негри слугували иншим гостям. Мері-Джен сиділа в кінці столу, а біля неї Сусанна, і все говорила: „Ах, які погані бішкокти“ або — „як не пощастило з консервами“ або —
