— Я хотів сказати, що він завсігди буває в нашій церкві, як буває в Шеффільді. Це буває завсігди влітку, як він приїздить на морські купання.
— Що тобі! Адже Шеффільд зовсім не на морському березі…
— А хто ж говорить, що він на морському березі?
— Та ти ж сам сказав!
— Зовсім я цього не казав.
— Казав!
— Неправда — нічого такого не казав.
— Ну, то що ж ти сказав?
— Я сказав що він приїздить брати морські ванни, ось що!
— Дивно! як же він може брати морські ванни, коли там навіть моря немає?
— Нічого ти не розумієш, — сказав я. — Бачила ти коли небудь Конгресівську воду?
— Ні!
— Хиба ж їздять у Конгресс за-для того, щоб її мати?
— Ні, звичайно.
— Ну от і Віллям Четвертий теж не їздить до моря по морську воду…
— Як же він її добуває?
— Так саме, як люде добувають Конгресівську воду, — в кухвах. Там, у палаці в Шеффільді, зроблено печі й він велить гріти воду, — в морі це незручно.
