тися, бо негр, стелючи ліжко, тільки підіб'є злехка перину, а солом'яного матрацу ніколи не перевертає, хиба раз або двічи на рік, то й нема небезпешности, що гроші можуть бути вкрадені.
Але я знав це краще. Не встигли вони зійти й з половини східців, як уже торба була в мене в руках. Я потяг її нагору, на своє горище, і поки сховав її в себе. Звісно, найкраще було сховати гроші десь по-за хатою, а то як що наші шахраї побачуть, що їх нема, то обнишпорять усі куточки. Я ліг зовсім одягнений, але заснути не міг: хотілося швидче скінчити справу. Скоро я почув, як король з герцогом вернулися до себе нагору; швидко схопився я з свого ліжка, припав обличчам до верхнього кінця своїх східців і почав ждати, чи не трапиться чого. Але не сталося нічого.
Я діждався, поки все в будинку затихло і тихенько зійшов по східцях.
Тихенько поповз я до дверей з їхніх світлиць і почав прислухатися — хропуть… Я одійшов геть навспинячки та й зійшов униз. Ніде не шелесне. Зазирнув у щілинку в дверях до їдальні й побачив, що люде, які зосталися біля покійника, міцно поснули, сидячи на стільцях.
