лося: принаймні сиротам буде добре, та ще й у рідній сем'ї. Дівчата страшенно раділи й забули навіть про своє горе; вони сами радили старому швидче все попродати, а вони вже будуть готові! Бідолашні були такі раді та щасливі! У мене серце боліло, дивлячись на їх, що їх так дурять, але оступитися я не міг.
І справді король зараз же розліпив оповістки про те що продається з аукціону будинок, негри та все добро. Аукціон повинен бути через два дні після похорону, але кожен міг купувати й раніше приватно, коли схоче.
Другого ж дня після похорону, так опівдні, дівчата трохи посумнішали: прийшли ті, що торгують неграми, і король обачно збув їм негрів, узявши з їх квитки на банк, щоб там через три дні заплачено йому гроші, — от вони й поїхали: обидва сини вгору річкою в Мемфіс, а мати їх униз до Орлеану. І негри, і бідолашні дівчата ревно плакали та побивалися так, що дивлячися на їх, у мене серце розривалося. Дівчата говорили, що їм ніколи навіть не снилося, щоб сем'ю негрів розлучено або продано кудись на чужину. Ніколи не забуду я цього. Бідашні дівчата повисли на шиї в невільників, обливаючися сльозами. Мені здається, я не видержав би і тут же виказав би на шахраїв, коли б не знав,
