що цей продаж не матиме ваги і негри вернуться додому тижднів через два.
Все це наробило великого колоту в городі. Багато людей приходило й казало, що це сором розлучати так матір із дітьми. Це трохи збентежило дурисвітів, але старий скоро схаменувся й порядкував далі, немов нічого й не сталося, не зважаючи на те, що говорив герцог. А герцог почував себе дуже ніяково.
На завтра визначено було аукціон. Удосвіта король з герцогом прийшли до мене на горище і збудили мене. Я зараз же догадався, глянувши на їх, що щось не так.
— Чи ввіходив ти до мене в хату позавчора вночі? — спитався король.
— Ні, ваша величність, — так я завсігди звав його, як не було нікого чужого.
— А вчора був?
— Не був, ваша величність!
— Гляди ти мені, не бреши! Кажи: слово чести!
— Слово чести, ваша величність, я кажу святу правду: я й не підходив близько до вашої хати з того часу, як Мері-Джен повела вас туди й показала вам її.
Тут устряв герцог.
— А не бачив ти, щоб туди ввіходив хто инший?
— Ні, ваша ясновельможність, скільки згадую.
