що сказати правду ніби краще й безпечніше, ніж збрехати… Треба це пам'ятати і коли-небудь гарненько обміркувати, як буде час. Так це дивно та ненатурально. Нічого такого ще зо мною не бувало. Ну, добре, спробую! Візьму та й скажу всю правду цього разу. Хоч це виходить, що сісти на кухву з порохом та й зробити вибух, щоб подивитися, що з цього буде.
— Панно Мері-Джен, — почав я, — чи маєте ви таке місце недалеко за городом, куди б ви могли поїхати погостювати днів на три, на чотирі?
— А як же, маю: до добродія Лотропа. Нащо ти про це питаєш?
— Все одно — нащо… Як що я скажу вам, як я довідався, що негри побачуться тижднів через два тут, у цій самій хаті, і до того доведу вам, що це свята правда, то згодитеся ви поїхати до добродія Лотропа й побути там чотирі дні?
— Чотирі дні? — скрикнула вона. — Та я готова зостатися там хоч на цілий рік.
— Чудово! Мені більше нічого не треба. Досить, щоб ви дали мені слово. Воно для мене важніше, ніж як би хто инший присягався на Біблії.
Вона всміхнулася й почервоніла.
— Дозвольте, — сказав я, — зачинити двері й засунути.
