десятої, а потім звеліть себе одвезти назад, — скажіть, що згадали про щось потрібне. Як приїдете сюди раніше одинадцятьох — поставте свічку от на це вікно і ждіть до одинадцятьох; як що ж мене й тоді не буде, значить я далеко, в безпешності. Тоді ви вийдете, роскажете всім, що знаєте, і зробите так, щоб шахраїв посажено до тюрми.
— Добре, так я й зроблю.
— А як що трапиться так, що я не встигну втекти і мене заберуть укупі з ними, тоді ви повинні оступитися, сказати, що я оповів вам усе раніше і взагалі силкуватися мене оборонити.
— Оступитися за тебе! Звісно, я це зроблю. Вони не посміють заняти ні одної волосинки в тебе на голові!
Ніздрі в неї роздималися, очі блиснули..
— Як що я встигну втекти, — казав я далі, — то мене тут не буде, щоб довести, що ці шахраї зовсім не ваші дядьки, але як би я й був тут, я сам усе одно не зміг би цього довести. Одно я можу заприсягтися: що ці поганці — дурисвіти. Адже й це чогось варто. Але инші можуть виявити їх шахрайство краще ніж я, їм більше повірять. Я скажу вам, як їх знайти. Дайте мені оливець та шматочок паперу. Ну, ось і написав: „Нечуване диво. Камелеопард у Бріксвіллі“. Сховайте це та глядіть — не загубіть. Як судові треба буде дові-
