датися про цих шахраїв, нехай пошлють у Бріксвілль і скажуть, що піймали людей, які грали на театрі „Нечуване диво“, та нехай до речі попросять прислати свідків, — от побачите; варт буде вам тільки покликати, і сюди прилетить увесь город Бріксвілль, панно Мері!
Тепер, здається, все впорядкував.
— Аукціон нехай відбувається, ви не турбуйтеся. Ніхто не повинен платити за куплені речі раніше, ніж через сутки після аукціону, а наші дурисвіти не одчепляться, поки не добудуть усіх грошей; але ж при такому становищу, як тепер, продаж не буде мати ваги й вони грошей не одержать. Цілком так, як було з неграми. Продаж не має ваги і негри скоро вернуться сюди. Поганці досі не можуть узяти грошей за негрів, — вони потрапили на слизьке, панно Мері…
— Добре, — сказала вона, — тепер я побіжу готувати снідання, а потім зараз же поїду до добродія Лотропа.
— Ну, ні, це не годиться, панно Мері-Джен, ні в якому разі! Треба їхати до снідання.
— Через віщо ж?
— А як ви думаєте, через віщо я хотів, щоб ви поїхали звідси, панно Мері?
— Їй-бо, я про це раніше не думала. Через віщо ж?
— А через те, що ваше обличча не належить
