„Скажи, каже, сестрам, щоб вони переказали моє щире привітання та поцілунок дядькові Гарвеєві та дядькові Віллямові і сказали, що я поїхала на той берег одвідати добродія… добродія… ах як же прізвище тих багатих знайомих, яких іще так любив ваш дядько Пітер.
— Мабуть ти кажеш про Апторпів, адже правда?
— Ну вже ж вони, щоб їх чорт забрав, ці кляті прізвища, завсігди забудеш… Ну, от вона й звеліла сказати, ніби поїхала просити цих Апторпів, щоб вони неодмінно прийшли на аукціон і купили цей будинок, бо так бажав дядько Пітер. Потім, як що вона не дуже втомиться, то вернеться додому ввечері, а то так переночує там. Не кажи ні слова про Прокторів, а тільки згадай Апторпів, — це буде свята правда, бо вона справді хоче поговорити з ними про будинок, вона сама мені сказала.
Дівчата побігли до дядьків переказувати їм сестрини привітання, поцілунки та доручення.
Тепер усе владналося. Дівчата не розляпають — їм хочеться в Англію. За-для короля з герцогом краще, щоб Мері-Джен клопоталася про справу з аукціоном, ніж була тут близько біля доктора Робінсона. Я був дуже задоволений: справу дотепно зроблено. Сам Том Сойєр не міг би вигадати краще. Звісно,
