у його все було б блискучіше, а я цього не вмію, не так мене виховано.
Аукціон був на міському плацу і тягся довго-довго. Старий був теж тут; скривившися так, щоб у його була засмучена морда, він стояв на примостці біля аукціониста та иноді вкидав дещо з святого письма, або якусь приказку, а герцог ходив поміж юрбою, мукав по своєму й силкувався всім сподобатися.
Потроху справа скінчилася. Продано все, опріче маленького шматочка землі на кладовищі. Взялися й за цей шматок, — я не бачив ще такої ненажерливої акули, як цей король! Поки вони панькалися з цим шматочком, до пристані підійшов парохід, а хвилини через дві з'явилася ціла юрба з криком, реготом та жартами:
— От тобі й маєш! Ще нова пара спадкоємців знайшлася у старого Пітера Вількса; вибірайте, кого хочете!
Вони вели дуже пристойного старого джентльмена та другого, трохи молодчого, такого саме пристойного, з рукою на хустці. І Господи, як народ ревів, реготався, базікав! Але мені було не до сміху. Ну, думаю, погана справа наших шахраїв! Я був певен, що
