му. Як би я був духом, то вже напевне не кидав би свого діла і не з'являвся б у мить перед кимсь тільки через те, що йому заманулася потерти стару лампу…
— Дурницю ти плещеш, Геку! Коли б ти був духом, то повинен був би по неволі з'явитися, бо лампа чарівна!
— Так я ж був би тоді заввишки такий, як найбільше дерево, а завтовшки, як церква. Як би мене покликано, я дав би тому, що з лампою, такого стусана, що він би й ноги задрав, а лампу я в його відняв би.
— Знаєш що, Геку? Не варт з тобою й говорити про такі речі! Ти в їх аж нічогісінько не тямиш!
Днів зо два, або зо три я не міг цього забути, — все думав, думав. Нарешті постановив спробувати Здобув стару бляшану лампу, пішов їз нею в ліс і став її терти. Тер-тер, аж упрів, аж піт уже тече, — усе сподівався, що духи збудують мені палац і я його продам; але все даремно: ніякі духи не приходили. Тоді я зрозумів, що все це дурниця, що це Сойєр вигадав, бо він звичайно щось вигадував. Нехай собі вірить у слонів та в арабів, а я не такий дурень. Дуже вже скидається ця арабська валка на школярів з недільної школи.
