— А! так це ви — старий друг мого бідного покійного брата, той самий, про якого він так часто писав?
Адвокат стискав йому руку, всміхався з радісним обличчам. Вони одійшли на бік і пошепки про щось побалакали. Нарешті адвокат каже:
— Це вияснить усе. Я візьму свідоцтво і пошлю його вкупі з підписом вашого брата, тоді всі побачуть, що все як треба.
Знайшли паперу та перо; король сів до столу, схилив голову на бік, покрутив язиком і надряпав щось. Потім дано перо герцогові. Тут уперше здалося, що герцог збентежив ся. Одначе він узяв перо й почав писати. Потім адвокат сказав до того джентльмена, що приїхав:
— Чи не будете ви з братом такі ласкаві і теж напишете кілька рядків та підпишете свої ймення?
Старий джентльмен написав, але ніхто не міг нічого розібрати. Адвокат здивувався.
— Одначе я перестаю щось розуміти, — промовив він, і витягши з кешені купу старих листів, почав їх рівняти до писання старого джентльмена.
— Ці листи я одержав од Гарвея Вількса. Як що зрівняти їх з писанням цих добродіїв, то кожен може впевнитися, що не вони їх писали. (Король та герцог обидва жалібно й
