збентежено скривилися, — так їх уразило те що адвокат так зручно піймав їх). Знов таки, глянувши на писання цього старого джентльмена, видко, що й не він писав ці листи. Безумовно, що його дряпанину зовсім не можно назвати писанням, а тим часом ці листи од…
— Будьте ласкаві, дозвольте мені вияснити справу, — перепинив його старий джентльмен. — Ніхто не вміє читати мого писання, опріче мого брата, він і переписує всі мої папери. Ті листи, що ви показуєте, писані його рукою, а не моєю.
— Чудово! — відповів адвокат. — Тепер справа виясняється. В мене єсть також кільки листів Віллямових, то коли ви заставите його написати два слова, ми можемо порівняти…
— Він не може писати лівою рукою, — відповів старий джентльмен. — Як би тільки він ворушив правою рукою, ви зараз же впевнились би, що він писав і свої листи, й мої. Гляньте на ті та на другі, будьте ласкаві — адже їх писано однією рукою.
Адвокат порівняв листи.
— Я думаю, що це правда, — сказав він, — принаймні досить можливо. Одначе як це прикро: я був певен, що ми вже натрапили на дорогу до вияснення, а тим часом знову все руйнується. У всякому разі одно доведено: що ці добродії зовсім не Вількси.
Він показав рукою на короля та на герцога.
