но, буде гордувати невдячним винним негром. Увесь час вони будуть це показувати Джімові, і бідолаха опиниться в нещасному й пригніченому становищі. Та й опріче того, подумайте тільки, що станеться зо мною. Всюди розляпають, що Гек Фінн допомагав негрові втікати на волю. Як би мені довелось потім кого-небудь зустріти з того города, я ладе́н був би згоріти з сорому. От завсігди так: людина зробить гидкий учинок, а потім не хоче терпіти наслідків. Вона думає, що поки ніхто нічого не знає, так і не сором. Так саме й я. Що більше я це обмірковував, то дужче почував я себе гидким, поганим та нікчемним хлопцем. Але коли я відразу зрозумів, що це рука самого Бога карає мене за мій поганий учинок та що сам Бог бачив, як я вкрав негра у бідної старої жінки, що не робила мені ніколи ні найменчої шкоди, я так і похолов зо страху. Вже всяко силкувався я зменшити свою провину перед своїми власними очима, запевняючи себе, що мене виховано погано і через те нема чого сподіватися від мене чогось доброго, але совість казала мені: „А чому ти не ходив до недільної школи? Тобі треба було пам'ятати те, чого тебе там учено, пам'ятати, що за такі вчинки з неграми люди потрапляють у геєну огненну“…
Од цієї думки я ввесь тремтів. Я наважився молитися та силкуватися покращати. Я став
