Я подрав папер на дрібні шматочки.
Стравні думки та страшні слова, але їх було сказано… Я вже більше не боровся, не думав одміняти рішенець. Усі вагання я відразу викинув з голови. Краще знову взятися до поганих учинків. Видно, що це вже така моя доля, а гарні діла не про мене, не так мене виховано. За-для початку я знову силкуватимуся викрасти Джіма з неволі. Як би мені пощастило вигадати щось іще гірше, я б і те зробив неодмінно. Хиба не все одно, коли я вже звернув із шляху чесноти?..
Обмірковуючи, як визволити Джіма, я нарешті надумав таке. Наглядівши острівець укритий лісом, що був у долині, я підождав, поки зовсім смеркне, поплив туди плитом, сховав його між деревами та й ліг спати. Проспав я всю ніч, прокинувся тільки перед світом, убрався в свою нову одежу, а инше з'язав у клуночок, сів у човен та й поплив до берега. Я вийшов трохи нижче за те місце, де, на мою думку, була Фельпсова ферма, сховав свій клунок у лісі, потім налив човен водою, наклав туди каміння та й потопив його, але так, щоб міг знову знайти, як треба буде, за чверть милі від маненького парового млина на березі.
Я пішов шляхом. Дійшовши до млина, я побачив на йому напис: „Бавовняний завод Фельпса“. Так на сажень далі роскинулася
