Він написав щось на папірці, потім прочитав і сказав:
— Бачиш, тут сказано: „через деякі обставини“, — це значить, що я купив у тебе твою власність і заплатив усе, як слід. А ось тобі й доллар на гостинці. Тепер підпишись.
Я підписався і вийшов.
У негра панни Ватсон, Джіма, був волосяний м'яч завбільшки з кулак, — його знайдено наче б то у вола в шлункові. Джім оповідав, що в середині в йому сидить дух, що все знає. От я й пішов над вечір до Джіма та й і росказав йому, що батько вернувся. Я сам бачив на снігу його слід. Тепер мені тільки хочеться знати, що він робитиме і чи довго в нас пробуде. Джім витяг свого волосяного м'яча, побубонів над ним, потім кинув ним об землю. Він упав просто й одкотився тільки на вершок. Джім знову спробував його кинути, потім ще раз, — виходило те саме. Тоді він став навколішки, припав до землі вухом і почав прислухатися. Але даремно, — нічого, каже, не чути. Він знову щось пробубонів, але відповіді не було; дух був упертий, не хотів говорити без грошей. Я сказав Джімові, що в мене єсть стара стерта, хвальшива монета, нікуди вже не годяща, бо в де яких місцях мідь трохи видко з-під срібла, — така вона гладенька та стерта, що всі зараз же догадаються. (А про той доллар, що дав мені
