брав ні копійки за свої проповіді. Опріче його були в окрузі й инші фермери-проповідники: такий звичай на півдні.
Через пів години Томів візок під'їхав до східців на паркан; тьотя Соллі побачила його, бо він спинився недалеко, всього сажнів за п'ять-шість.
— Он іще хтось приїхав, — сказала вона. — Хто б це міг бути? Здається, незнайомий… Джіммі, — сказала вона до одного з дітей, — біжи до Лізи та скажи їй, щоб поставила ще на одного чоловіка тарілок до обіду.
Всі повибігали на ґанок, — чужа людина тут диво, не часто приїздять незнайомі і як хто з'явиться, то всі цікавляться ним не менше, ніж жовтою пропасницею. Том зійшов по східцях і пішов до будинку; бричка вже тим часом їхала назад шляхом, а ми стовпилися всі на порозі. Том був убраний дуже добре, до того ж опинився перед великою публикою, — це завсігди підбадьорювало Тома Сойєра. В таких випадках він завсігди умів з шиком поводитись! Не такий він був хлопець, щоб іти двором боязько, немов овечка; він ішов спокійно, поважно. Підійшовши до нас, він гарненько зняв бриля.
— Ви добродій Арчібальд Нікольс, як що не помиляюся, — почав він.
— Ні, мій любий, я повинен тобі сказати, що візник тебе одурив: ферма Нікольса там
