Звісно, вона засміялася й почала його обнімати та цілувати без кінця, потім віддала його старому джентльменові. Як вони трошки заспокоїлися, вона зауважила:
— От так несподіванка! А ми тебе зовсім і не ждали! Сестра не писала мені, що хто-небудь іще приїде, опріче Тома.
— А це через те, що справді ніхто не мав їхати до вас, опріче Тома, але я так просив, так докучав, що вона теж пустила мене в останню хвилину. Пливучи пароходом, ми з Томом надумали зробити несподіванку, — він приїде сюди раніше, а я з'явлюся потім і ми вдамо, ніби ми чужі, не знаємо один одного. Але це була помилка, тьотю Саллі, чужій людині тут не дуже раді!
— Ще б радіти такому нахабному собачаті, Сіде! Тебе варт би було посмикати за вуха! Я не пам'ятаю, щоб коли так дуже обурювалась. Подумайте тільки, яку кумедію заграли! Признаюся, я зовсім здуріла, як ти цмокнув мене…
Обідали ми на ґанку поміж будинками та кухнею; на столі наставлено було стільки страв, що можна було нагодувати сім таких семей, та все свіже, гаряче — не то, що наше тверде м'ясо, що пролежало цілу ніч у мисці в сирому погребі та скидається на стару підошву. Сайлас страшенно довго просив у Бога благословення на нашу трапезу, — хоча,
