— Нащо ж пилку?
— Як нащо? Хиба нам не доведеться одпилювати ніжку од Джімового ліжка, щоб зняти ланцюг?
— Адже ти сказав, що досить підняти ліжко та й годі?
— Ах, як це на тебе скидається, Геку Фінне! Ти здатний вибрати цілком дитячий спосіб! Невже ж ти не читав ніяких книжок? Не уявляєш собі нічого ні про барона Тренке, ні про Казанову, ні про Бенвенуто Челліні, ні про Генриха IV, ні про инших героїв? Чи чув хто, щоб в'язнів визволяли такими невинним способом? Найкращий спосіб, з якого користувались найповажніші втікачі — це роспиляти надвоє ніжку з ліжка, потім скласти її знову так, як вона була, а тирсу проковтнути, щоб найкращий тюремник не міг нічого помітити. А як настане ніч, треба тільки штовхнути — ніжка одлетить, тоді зняти ланцюг і справа скінчена! Потім вам зостається зачепити драбину з вірьовок до виступу в мурі, злізти по їй, поламати собі ногу в канаві, бо станеться так, що драбина занадто коротка, аж на дванадцять футів, а там вас ждуть і коні, і вірні вассали — вони хапають вас, садовлять на сідло й ви летите в свій рідний Лангедок, Наварру, або куди там трапиться. Це чудово, Геку! Ах, через віщо немає канави біля цього хлівчика! Як що ми встигнемо, то може викопаємо й канаву.
