гадав зо два чи, зо три способи, але поки немає потреби рішати, до якого саме братися.
Цієї ночі ми злізли громозводом трохи пізніше десятьох годин, забравши з собою одну з свічок, і спинилися, прислухаючися під віконцем з хлівчика. Джім хріп з усії сили. Ми кинули йому свічку, але це його не збудило. Тоді ми зцову почали працювати сапою та лопатою. За дві з половиною години справа була скінчена. Ми пролізли під Джімове ліжко, вилізли в хлівчик, помацали в темряві, знайшли ту свічку, що вкинули, засвітили її та й стали дивитися на сонного Джіма. З погляду він був здоровий та спокійний. Ми потихеньку обережно збудили його; він так зрадів нам, що мало не заплакав; називав нас серцем, голубчиками, одно слово — всякими ласкавими йменнями, які тільки міг вигадати. Він просив нас добути сікач, щоб зняти ланцюг з ноги і тікати, не гаючи часу. Але Том довів йому, що так не годиться, не по закону, і тут же росповів йому про всі наші плани, додавши, що ми можемо одмінити їх, ледві з'явиться небезпешність. Ну, та турбуватися йому нема чого, ми неодмінно його визволимо. Джім на все згодився. Ми посідали й почали втрьох базікати. Том про все роспитувався в Джіма, і як той росказав йому, що дядько Сайлас мало не що-дня при-
