ходить молитися з їм, а тьотя Саллі теж частенько одвідує, щоб подивитися, чи добре йому, чи гарно його годують, і що обоє вони дуже добрі та ласкаві, Том скрикнув:
— Ну, тепер я знаю, як це зробити! Ми через їх пришлемо тобі деякі речі…
— Не роби ти цього! — почав я благати, — адже це необережно.
Але він не звернув на мої слова ніякої уваги. Це в його завсігди такий спосіб, як він візьме собі до голови якусь вигадку. Ми росказали Джімові, як ми передамо йому мотузяну драбину в пирозі та инші більші речі через негра Ната. Але він повинен бути обережним, ні в якому разі не дивуватися та не роскривати їх при Натові; а що до дрібніших речей, то ми положимо їх до кишені дядькові Сайласові, а вже він, Джім, повинен їх звідти витягти. Дещо ми прив'яжемо до поворозок з тітчиного попередника, або положимо їй до кишені, як що нам пощастить. До речі, ми сповістимо, що саме передаємо, нащо воно і як він повинен писати щоденника на рукаві з сорочки своєю кров'ю. Все це Том вияснив Джімові. Джім не міг зрозуміти, до чого всі ці штуки, але беручи на увагу, що ми білі, рішив, що ми краще знаємо, був задоволений і обіцяв виконувати точно все, що велів Том.
У Джіма було досить люльок та тютюну,
