рез віщо! Ти зроби за-для їх зачарований пиріг — от і все.
— Господи, паничу Сіде, як же я зроблю зачарованний пиріг? Я не вмію. Я ніколи ще не чув про такий пиріг.
— Ну, добре, видимо мені самому доведеться його зробити.
— Ах, голубчику, зробиш? Я тобі до ніжок уклонюся!
— Добре вже, це тільки за-для тебе, — ти був до нас ласкавий і показав нам негра-втікача. Одначе треба бути обережним. Як тільки ми увійдемо сюди — ти повернись спиною; і що б ми ні положили в миску — удавай що ти мене не помітив. Та гляди, не зазирай, як Джім буде виймати їжу з миски, а то ще станеться щось. А найголовніше — не торкайся до зачарованого пирога!
— Хай Бог боронить, паничу Сіде! Хиба ж це можливо? Я ні за які милійони не торкнуся до його навіть кінчиком пальця.
Справа клалася на добре. Ми вийшли з хлівчика та й пішли до смітника на задвірку, де валялися старі чоботи, ганчірки, склянки з пляшок, негодящий олив'яний посуд та инший такий мотлох; покопалися і знайшли бляшану миску, щоб спекти періг; сяк-так ми позати-
