Я ще не бачила такого дива, відколи на світі живу. Сорочка, простирало, ложки, шестеро свічок.
— Пані, — каже прибігши молода дівчина з жовтим обличчам, — у нас не стає мідяного свічника…
— Геть звідси, нехлює, а то кину на тебе тарілкою!
Тьотя Саллі аж тремтіла з гніву. Я дожидався зручного випадку, щоб вискочити з-за столу, втекти в ліс і діждатися там, поки мине дома буря. Тьотя ще довго башкетувала та кричала, — всі сем'яне притихли. Нарешті дядько Сайлас збентежений витяг ложку з своєї кишені. Тьотя так і скам'яніла, роззявивши рота та розпірчивши руки; що до мене, то я з радістю опинився б у Єрусалимі, або ще десь далі. Але я не надовго збентежився.
— Так я й знала! — скрикнула тьотя Саллі. — Вона ввесь час була у тебе в кешені. Мабуть і всі инші речі там же. Як вона там опинилась, скажи Бога ради?
— Їй-бо, не знаю, Саллі! — промовив він, просячи вибачення. — Як би знав, то сказав би. Перед сніданням я вчив один текст з розділу сімнадцятого, тоді мабуть і сунув ложку в кишеню замісць Біблії. Мабуть так воно й було, бо Біблії немає в мене в кишені. От постривай, я піду подивлюся. Як що Бі-
