гами на їй не пощастило, бо ми не вміли зробити їх так, як треба; за те останній спікся чудовий. Спершу ми намазали сковороду тістом, поставили її на жар, потім положили на неї ганчіряну вірьовку, а зверху знову закрили тістом, поверх його положили ще попілу, а сами стояли здалека, футів за п'ять держачися за дерев'яне держално, — зручно й не душно. Через чверть години був у нас пиріг такий гарний, що любо було глянути! За те вже той, кому доведеться його їсти, запевне поки й віку його хворітиме на живіт.
Нат одвернувся, як ми клали зачарований пиріг у Джімову миску; аж на дно, під їжу ми сховали три бляшаних тарілки. Все це Джім одержав ціле. Зоставшися сам, він розламав пиріг, витяг звідти драбину й сунув у солом'яний матрац, потім щось надряпав на одній з бляшаних тарілок і викинув її в вікно.
Виявилось, що робити перо — це страшенно мудра штука, та й пилку нелегко було зробити. Джім запевняв, що надряпати напис буде ще тяжче, але кожен в'язень мусить щось видряпати на стіні. Том думав, що це неминуче. Не було ще прикладу, щоб в'язень
