простирала, і дзеркало, і килимок долі, а батькові рідному доводиться в хліві з свинями валятись! Поважаєш батька! Ну, вже я виб'ю з тебе пиху, от щоб я крізь землю пішов! Справді, запишався як! Краю немає всяким витіям! Ага, кажуть, що ти у нас багатирь! Ну, чи правда цьому?
— Брешуть та й годі!
— Слухай, ти в мене гляди! Я все розумію, ти мені не дури голови! Ще тільки два дні, як я прийшов до міста, а звідусіль тільки й чую про твоє багатство, Щоб мені завтра гроші були тут, мені їх треба!
— Немає в мене ніяких грошей!
— Брешеш, твої гроші у судді Тачера, добудь їх, мені їх треба.
— Їй же ти Богу, немає в мене грошей. Спитайтесь у судді Тачера, — він вам скаже.
— Добре, спитаюся; я заставлю його вивернути кишені. Ну, а скільки в тебе в гаманці? Давай лиш сюди!
— У мене тільки один доллар, та мені самому його треба, щоб…
— Начхать мені на те, що тобі його треба, тягни лиш його сюди!
Він узяв монету і прикусив, щоб упевнитись, що вона справжня; потім сказав, що йде до міста купити горілки, — цілісінький день він і ріски не мав у роті.
Вилізши на піддашша, він ще раз просу-
