ти та я. Девіз: „Maggiore fretta, minore atto“. Це я позичив з книги, значить: „як багато поспіху, то мало діла“.
— Бач!.. Нащо ж це все?
— Ніколи мені про це довго базікати, — відповів він.
— Хоч що-небудь виясни, хоч, наприклад, що таке база?
— База… база… Тобі зовсім цього не треба знати.
— Дурниця, Томе, — сказав я. — Невже ти, Томе, не можеш вияснити мені гарненько? Ну, а девіз що?
— Ах, їй-бо не знаю! Тільки йому неминуче треба мати девіз. У всього дворянства єсть такі герби.
Отак він завсігди! Як що йому щось незручно вияснити, ні защо не заставиш; хоч цілий тиждень докучай — нічого не вдієш.
Вигадавши герб, він до речі хотів скінчити з иншими дрібницями, а саме — вигадати ще сумний напис; Джімові неодмінно його треба, так усі робили. Написів тих він вигадав страшенну силу, написав їх на папірці і тоді прочитав нам:
1) Тут страждало зневолене серце.
2) Тут бідний невільник, що й світ і друзі його забули, проживав у самотині своє сумна життя.
