3) Тут пошматоване серце та змучена душа заспокоїлися навіки, витерпівши тридцять сім років неволі.
4) Тут самотний нетяга загинув після гірких тридцяти семи років неволі — благородний чужоземець, нешлюбний син Людовикові XIV.
Томів голос тремтів, як він читав ці написи; він так росчулився, що мало не заплакав. Він ніяк не міг рішити, який же саме напис Джім мусить видряпати на стіні — такі вони всі були гарні, але нарешті надумав видряпати всі. Джім запевняв, що йому треба цілий рік, щоб надряпати таку безліч нісенітниці на дереві гвіздком та й до того ж він не вміє виводити літер. Том заспокоїв його, сказавши, що він напише їх за-для його оливцем, а вже потім йому зостанеться тільки обвести літери.
— Хоча, — додав він, подумавши, — дерево тут не здасться: адже в тюремних баштах стіни не дерев'яні; ми краще видовбемо напис на каміні. Притягнемо сюди камінь.
Джім зауважив, що камінь ще далеко гірший за дерево: гляди, що йому доведеться стільки панькатися з їм, що й кінця не буде. Але Том відповів, що він звелить, щоб я йому допоміг. Потім він подивився, чи добре посувається у нас із Джімом справа з загострюванням пер. Скучна сторія та й важка
