що тут з'явиться грімуча змія — я вже краще візьму та голову собі розіб'ю об стіну!..
— Годі, Джіме, ти б скоро звик і не боявся б. Ти міг би зробити її свійською.
— Зробити свійською?!..
— Еге, дуже просто. Кожна тварина вдячна за добре та ласкаве поводіння, — вона й не подумає зробити зло тому, хто до неї ласкавий. Це можно вичитати в кожній книзі. Спробуй тільки, просю тебе, спробуй днів зо два, зо три! За короткий час ти зможеш так привчити змію, що вона тебе полюбить, спатиме з тобою вкупі і всюди лазитиме за тобою; потім ти обгорнеш її собі навкруг шиї, а голову положиш у рот…
— Бога ради, паничу Томе, мовчи! Слухати навіть страшно! Щоб я взяв у рот таку погань — ні защо в світі! Та й спати з нею вкупі я зовсім не бажаю…
— Джіме! Годі дурниці говорити! В'язень повинен мати в себе якусь безсловесну істоту, щоб її виховувати та пестити — і як що досі ще ніхто не силкувався привчити до себе грімучу змію, то ще й більша слава тобі буде, що ти був перший…
— Ну, паничу Томе, не треба мені такої слави! А що як змія візьме та й укусе Джіма, яка ж тоді слава? Ні, добродію, не хочу я такого страхіття.
— Ах, чорт! Ну, не можеш ти хиба спро-
