— Ах! Я й забув! Добре було б зростити тут якусь квітку!
— Їй-бо не знаю, паничу Томе, тільки тут досить темно. Та й я не звик доглядати квіток. Не мало буде мені клопоту.
— Спробуй у всякому разі. Деякі в'язні це робили.
— Та воно єсть така висока рослина, коров'як, підхожий до очерету — той ростиме тут, паничу Томе. Але тільки панькатися з ним не варто.
— Дарма, ми добудемо тобі маненьку рослинку, ти її посадиш отут у куточку й будеш її доглядати. Тільки ти не зви її коров'яком, а зви піччіола, не инакше. Це саме таке назвище, як треба. І до того ж ти повинен поливати її сльозами.
— Нащо ж? У мене тут стане й колодязьної води, паничу Томе.
— Колодязьною водою не можно, треба неодмінно сльозами. Так завсігди робиться.
— Скоро ж вона зав'яне, паничу Томе, будьте певні! Адже я ніколи не плачу.
Том став ні в сих, ні в тих, але скоро виплутався з трудного становища, запропонувавши Джімові зростити цибулю. Він обіцяв зайти вранці до негрів у халупку й нишком положити одну цибулину в Джімів кофейник. Джім признався, що він краще пристав би на те, щоб йому всипано тютюну в кофе
