ляли її, як тільки могли. Зате вона гарненько одлатала нас обох лозиною. Потім ми години зо дві мучилися, ловлючи нових пацюків, — а щоб його чорт забрав, того проклятого хлопчака! Та й не такі вже пацюки ловилися, вперше піймалися далеко кращі. Я ще не бачив таких величезних пацюків.
Ми роздобули чудову коллекцію всяких павуків, жуків, жаб, гусені; хотіли роздобути ще й гніздо шершнів, та не пощастило нам. Уся сем'я була в гнізді. Ми довго дожидалися, сподіваючися, що змучимо шершнів і заставимо їх поступитися, але де там — швидче вони нас змучили, покусавши нам усе тіло. Дуже довго нам боляче було сідити! Потім ми взялися за вужів, — викопали більше двох десятків смужкатих вужів, положили їх у торбу й зоставили в своїй хаті. Тим часом надійшов час вечеряти — гарний був день, добре ми напрацювалися! — приходимо назад, дивимося — ні одного вужа! Виходить, що ми погано зав'язали торбу, а вони всі й порозлазилися. Ну, та дарма, вони далеко не втекли: довго після цього у нас дома не переводилися змії: то з під колоди вилізе, то з-за дверей і немідмінно опиниться або в тарілці в когось, або за шиєю, одно слово — де їй не треба. Гарненькі тваринки, смужкатенькі, та й шкоди од їх ніякої, але тьотя Саллі і слухати нічого не хоче, їй це однаково — вона гордує зміями
