другого ранку, ледві розвиднилося, у нас був лист готовий; тільки ми не знали, що з ним робити, бо вчора ввечері господарі сказали, що поставлять біля кожних дверей на всю ніч негра вартувати. Том зліз по громозводові та й почав роздивлятися, що робиться круг будинку; біля задніх дверей негр заснув. Том сунув йому листа за комір. Ось що було написано в цьому листі:
„Не зраджуйте мене: я бажаю вам добра. Страшна ватага розбишак з індійської терріторії хоче викрасти сьогодні вночі вашого негра-втікача; ото вони й силкувалися налякати вас, щоб ви не виходили з хати та не перешкожали їм. Я належу до цієї ватаги, але ще не втратив сумління й бажаю вернутися на шлях правди, щоб обрятувати свою душу від пекельних мук. Опівночі злочинці прокрадуться з північного боку по-під парканом з підробленим ключем і увійдуть до хижки по негра. Я ж повинен стояти на варті й заграти в сурму, ледві побачу небезпешність, але замісць цього я мекатиму по овечому — „бе-бе“, ледве вони увійдуть до тюрми, і грати в сурму зовсім не буду; і поки вони зніматимуть з негра ланцюги, ви підкрадьтесь та замкніть двері, — можете навіть убити їх усіх, коли хочете. Але робіть усе цілком так, як я кажу, а то вони догадаються, що я їх зрадив, то вдарять на ґвалт. Надгороди я не вима-
