Ніхто б не вигадав такого мудрого чудового плану!
Він був щасливий як дитина, але Том був найщасливіший, бо йому в литку влучила куля.
Як ми з Джімом про це довідалися, наша радість одразу зникла. Нога в Тома дуже боліла і кров текла з рани. Ми положили його в халабуді й розірвали одну з герцогових сорочок, щоб зав'язати рану, але він нас проганяв.
— Дайте сюди ганчірки, я можу це сам зробити. Не спиняйтеся, не баріться! Втеча виходить така чудова! Наляжте на весла, хлопці! Попливемо!.. Браття! Ми зробили все по молодецькому, — адже правда? От як би нам трапився Людовик XVI, тоді не було б сказано в його життєпису: „Сину Людовика Святого, йди на небо!“ Ні, добродію, то вже дурниця! Ми б його швидко перевезли через кордон, і це була б за-для нас дурничка… Налягайте на весла, хлопці, та швидче!
Але ми з Джімом тихенько радилися проміж себе.
— Кажи, Джіме, не соромся! — сказав я нарешті.
— Ось що ми думаємо, Гек і я, — почав Джім. — Як би це Тома визволено, а комусь із його товаришів куля влучила в ногу, хиба б він сказав: „Робіть далі! Рятуйте мене! Не
