— От, от, братіку Гайтовере! Цілком те саме я казала братікові Фельпсові, — він сам може посвідчити… Як це вам здається? кажу. — Ви тільки подумайте, братіку Фельпсе! Ніжку з ліжка роспиляно, та як хитро! Я думаю, не сама ж вона одпилялася, хтось та отпиляв її! Я казала сестриці Денлап…
— Ах, чорт, та тут мабуть цілий тиждень повен будинок був негрів, щоб наробити таких чудес сестрице Фельпс! Гляньте на цю сорочку, — кожен дюйм списано мудрими афинськими письменами, написаними кров'ю! Тут мабуть працювала ціла ватага! їй-бо, я не пошкодував би двох долларів, аби мені хто прочитав цю дряпанину; а що до негрів, які так нашкодили, то я просто взяв би та й бив би їх різками, аж поки…
— Ще б йому не помагали, братіку Марпласе! Пожили б ви тут у хаті останніми часами, так побачили б! Уявіть собі — крали вони все, що тільки траплялося їм до рук, а ми ж усе доглядалися, зауважте! Оцю саму сорочку потягли просто з вірьовки! А вже що до простирала, з якого зроблено драбину, то я й сказати не можу, скільки разів вони його тягали! А борошно та свічки, а свічники та ложки, а стара сковорідка, а ще безліч річей, яких тепер не згадаю… а моя нова перкалева сукня! І до того ж я та Сайлас та мої хлопці, Сід з Томом, увесь час вартували і ніхто з
