вернувся! Чи не трапилось чого недоброго з хлопцем?
Я вхопився за зручний випадок, щоб утекти.
— Дозвольте, тьотю, я побіжу по його в город…
— Ні, не треба, — спинила вона мене. — Сиди дома: буде вже, що й один зник. Як що його не буде до вечері, дядько сам піде його шукати.
Звісно, він не прийшов і от зараз же після вечері дядько пішов шукати.
Вернувся він годин у десять, трохи стурбований, не міг знайти навіть сліду Томового. А тьотя Саллі не на жарт переполохалася, але дядько запевняв, що це дурниця: хлопці завсігди такі, і ми побачимо пустуна завтра вранці живого та здороваго. Вона заспокоїлася трохи, але все-таки сказала нам, що посидить іще трохи, дожидаючися втікача, не гаситиме світла.
А як я пішов нагору спати, вона провела мене з свічкою, вкрила ковдрою і пестила немов рідна мати, а я почував себе страшенно гидким і не зважувався дивитися їй у вічі. Потім вона сіла на край ліжка і довго розмовляла зо мною про те, який чудовий хлопець Сід! Часом вона питалася в мене, як я думаю, чи не зблукався він, чи не вдарився, чи не втоп де? А може в цю саме мить він
