му теж заковано в ланцюги; опріче того рішили давати йому після такого вчинку тільки хліб та воду аж доти, поки з'явиться його власник, або поки його поцінують та продадуть. Яму нашу закидано й обіцялися, що двоє фермерів з рушницями що-ночі вартуватиме хижку, а вдень до дверей прив'язуватимуть собаку-британа. Потім, зробивши такі накази, ці добродії знову почали лаяти Джіма коли це відразу з'явився старий лікарь.
— Не будьте до його занадто лихі, — промовив він. — Джім не поганий негр. Прийшовши до хворого хлопчика, я побачив, що не зможу витягти кулі сам; а він був у такому становищі, що він не міг покинути його, щоб піти, когось покликати. Тим часом хлопцеві ставало все гірше та гірше, — скоро він уже зовсім лежав непритомний і не підпускав мене близько, говорячи, що коли я змалюю його плит, то він уб'є мене, та инші такі дурниці. Я побачив, що сам нічого з ним не пороблю, і хотів іти шукати помочі. Коли це звідкись з'являється цей негр і починає мені допомагати і поміг чудово. Звісно, я зараз же догадався, що це негр-утікач. От становище!… Мені довелося сидіти там, не рушачися з місця останню частину дня та всю ніч. Весело, скажу вам! У мене в городі кільки пацієнтів у пропасниці, і мені, звісно, треба було одвідати їх, але я не зважувався, бо негр міг
