утекти і тоді мене обвиновачено б. А тим часом ні один човен не підпливав так близько, щоб я міг когось гукнути. Так я й просидів аж до світу, і скажу вам просто — я ще не бачив негра такого вірного, такого щирого, хоч це загрожувало його волі. Та й опріче того він був страшенно змучений: мабуть багато працював останніми часами. За це я полюбив негра. Скажу вам, джентльмени, такий негр вартий тисячі долларів і ласкавого поводіння на додаток. Я взяв з собою все, що було треба, хлопцеві було так гарно на плиту, мов дома, може навіть краще, ніж дома, бо там тихо, спокійно. Таким способом я зачепився на плиту з двома пацієнтами на руках і довелось мені просидіти аж до світу. Тут проплив проз нас човен… На щастя негр сидів тоді на краю плита, схиливши голову, і міцно спав. Я гукнув людей. Вони тихенько підкралися, схопили і з'язали його, — він і не схаменувся. Все обійшлося без клопоту. А хлопець був непритомний. Ми обгорнули весла ганчірками, прив'язали плит до човна і тихо потягли його до берега. Негр не боронився, не промовив ні слова. Він не поганий негр, джентльмени! Ось моя думка про його…
— Признаюся, все це достойно хвали, докторе, — промовив хтось.
Останні теж трохи зласкавилися. Я був зо щирого серця вдячний старому лікареві
