за те, що він оступився за Джіма; опріче того я зрадів, що його слова відповідають і моїй власній думці про Джіма: з першого ж разу, як я його побачив, я зрозумів, що серце в його добре та що він гарна людина. Тут усі згодилися, що Джім зробив добре, що він заробив уваги та надгороди. Усі обіцялися просто та щиро більше не лаяти його.
Потім фермери пішли і замкнули його; я мав надію, що вони звелять зняти з його два-три зайвих ланцюги, бо вони страшенно важкі, або що дадуть йому хоч м'яса та городини, замісць сухого хліба з водою, але ніхто про це не подумав і я рішив, що мені не годиться встрявати. Найкраще переказати якось тьоті Саллі те, про що оповідав лікарь, як тільки мине буря, що нависла над моєю буйною головою. Од мене мабуть вимагатимуть, щоб я вияснив, нащо я сховав, що Сіда поранено, оповідаючи про те, як ми блукали цілу ніч, шукаючи негра-втікача? Але часу в мене було досить. Тьотя Саллі день і ніч сиділа в хаті біля хворого, а від дядька Сайласа я що-разу зручно викручувався.
Другого ранку я почув, що Томові далеко краще та що тьотя Саллі пішла трохи відпочити. Я прокрався в хату до хворого, думаючи, що коли він не спить, то ми зможемо поговорити, вкупі щось вигадати і росказати свою вигадку сем'ї. Але він спав
